На Майдані, сидячи на важких валізах

Дві пані сваряться, аж гул іде у скронях

На вигляд схожі, тільки погляд різний

В одній очі блакитні, а в іншої червоні

Вони як сестри поруч виростали

Одну вважали старшою не по роках

Молодша з цього гнівилась зухвало

І завше витирала сльози на щоках

Але вони були ну зовсім-зовсім рідні

Разом ходили вправо і ліворуч

І в миті радості, і в години злиднів

Плече в плече вони стояли поруч

Здавалось будуть разом ці сестри назавжди

Та із-за заздрощів чи із-за божевілля

Їх розсварили інші, кому вони чужі,

І сестри одна одній готують чай із сіллю

Вони згадали сварки, порушили все спільне

Придумали бар’єри, паркани і стовпи

А вся різниця в них, одна кричить «Я вільна!»

«Нет, это я свободна!», їй інша говорить

На Площади, на чемоданах лежа,

Ссорятся две тетки, до боли у висков

Взгляд разный, с виду же похожи

Одна голубоглаза, другой глаза как кровь

Они как сестры, вместе вырастали

Одну считали старшею не по годах

Младшая же с этого была в печали

И просто вытирала слезинки на глазах

Но их родней тогда на свете не найти

Вперед ходили вместе, вместе задом

В минуты счастья, и на горьком пути

Плечо в плечо они стояли рядом

Казалось, на века пробудут сестры рядом

Но то ли из-за страха, то ли проклиная,

Поссорили их те, кому они не рады

И сестры угощают друг друга с солью чаем

Все общее пропало, вдруг вспомнились все ссоры,

Придумали барьеры, заборы и столбы

А разница вся в них, одна кричит «Свободна!»

«Ні, це я вільна!», другая говорит